1545 метрів над рівнем моря. Все. Вище в Кримських горах вже нікуди. Позитивних емоцій – через край. Вражень – море.
Цей похід був бажаним, вершина дражнилася своєю близкістю, але зупиняла своєю недоступністю. Але холодна голова, ретельний розрахунок, само собою, везіння та трошки наполегливості – і от, ми стоїмо вже на найвищій точці Криму, закриваемося від вітру, що намагається нас здути, та милуємося краєвидами навкруги.
Зейтін-Кош, в перекладі “гора-маслинка” – одна з найвищих вершин Криму. Вершина (1537 метрів) позначена геодезичним знаком, що наразі зламаний під ударами стихії.
Знаходиться ближче до південного (вірніше, південно-східного), а не північного краю плато, на відміну від інших півторатисячників: Роман-Кош, Демір-Капу, Кемаль-Егерек, Бойнус-Тепе, Учурум-Кая. Як добре видно на фото, з неї можна побачити море.
Комусь це нагадає марсіанські пейзажі, комусь – зкам’яніле море. З геологічної точки зору друге набагато більше до правди, тому нехай ці пагорби будуть хвилями :-)
Доречі, про Бабуган напівжартівливо кажуть, що тут кожний холмік вище 1500 м. І правда в цьому є, це плато – вершина Криму, таємнича та недоступна …
