Стежки на плато

Ті, якими я ходила.
З приводу прогулки по Ставрікайській стежці вирішила намалювати в гугльмеп її, та ще кілька.

Щоб роздивитися тицніть плюсик або “View Larger Map“

View Larger Map

Ай-Димитрій

Від того, що пересохлий, він не робиться менш величним.

Щоб побачити ту висоту треба всього лише трошки зійти зі стежки і відсунути завіси гілок.

Верхів’я річки Явлуз

Чарівне це місце. Не розумію, як це я не була там раніше. Там є водоспади, від яких перехоплює подих. І там ростуть дерева, яким я не знаю назви. А від скель йде сила Кримських гір.

Добре, що не стала йти далі Боткінською стежкою, а повернула в каньйон річки.

Споглядала все навколо із захопленням, але і з сумом: чомусь з’явилося відчуття, що я не скоро побачу те знов. Або навіть ніколи. Здавалося б, немає логічного пояснення – від дому добиратися недовго та легко. А може, й правда не слід туди повертатися – щоб залишити чарівний спогад, про те, які красиво-небезпечні можуть бути гори й ріки.

Здається, зрозуміла. Я була там гостею. І саме в той день моя душа відкрита настільки, що Яузлар показав мені один из своїх куточків; красою скельних берегів, прозорих струмків і рідкісних рослин лікував моє серце, заспокоював мої розхитані нерви.

В той день я була бажаною гостею. Коли це станеться наступного разу? – Хіба мені вирішувати? Та нехай це станеться не скоро. Чари того місця не слід випробовувати занадто часто. Я буду чекати стільки, скільки треба.

А тим часом поїду на запрошення інших місцин Криму. Вони вже зачекалися, а я все ніяк :-)

Квітка і водоспад

Походная летопись

(копия из ЖЖ)

Делаю эту запись исключительно в целях самолюбования и восхваления!!
Я ужасная молодец, потому что в этом году я раз в неделю выезжала в какое-нибудь интересное или красивое местечко, благо их в Крыму так много, что с такими темпами посещения мне не хватит всей жизни. Моему решительному поступку всячески мешали:
№1 – куча дел и проблем, которые я мастерски умею выдумывать;
№2 – желание поспать в единственный выходной;
№3 – лень;
№4 – сильная лень;
№5 – просто ужасных размеров лень.
Но я, как бравый солдат, героически преодолела все трудности на моем пути, особенно последние три. Нет, четыре. Хотя, что там мелочиться – пять :-)))

Год начался хорошо: ознаменован километрами, преодоленными плечом к плечу с custer_effect – в горы и к морю, созерцая прородные и рукотворные чудеса. Итак,

1 января 2008 г. - Набережная “Русалка”, Мисхорский парк и плато Ай-Петри, -  и пускай завидуют те, кто в этот ясный день отсыпался после ненормальных доз алкоголя, принятых накануне :-Ъ


Фонтан “Арзы ” на набережной Русалка

Боткинская тропа

(копия из ЖЖ)

Каждое дерево уникально. Эта сосна – одна из моих самых любимых. Растет на скале Ставри-Кая, но не на самой вершине, чуть поодаль. Впереди – море и панорама Ялты, спиной же сходятся три тропы: Боткинская, Штангеевская и Ставрикайская.

По Ставрикайской, которая ведёт отсюда на Ялтинскую яйлу, я ещё ни разу не ходила, зато чуть более недели назад с удовольствием прошлась по Боткинской и Штангеевской. Начало пути – трасса, остановка “Поляна сказок”, конец – водопад Учан-Су.